Кальцівірусна інфекція у котів

Коли в будинку з`являється симпатична вихованця, господар повинен бути готовим до того, що вона може захворіти. Потрібно володіти інформацією про поширені недуги домашніх тварин, щоб своєчасно помітити їх ознаки та почати терапію. Один з небезпечних – кальцивірусна інфекція. Дізнаємося детально про неї.

Коротко про захворювання та його симптоми

Вже сама назва говорить про те, що це недуга вірусного походження. При цьому він висококонтагіозний. Кальцівірусна інфекція характеризується запаленням слизових верхніх дихальних шляхів та очей. Її збудник - ДНК-вірус, розмір якого 100-300 нм, легко виживає в кислому середовищі і гине при температурній обробці. Найчастіше вірус локалізується у клітинах нирок. Інкубаційний період недуги становить від 2 до 14 днів. Захворювання протікає у гострій та хронічній формі.

У першому випадку його ознаками є підвищення температури тіла кота до 39,7-40°С. Воно відбувається поступово, протягом кількох днів. У тварини розвивається кон`юнктивіт, прогресує світлобоязнь, виникають гнійні виділення з очей, хрипоту, сильний кашель. З носових ходів спостерігаються рясні гнійні витікання. У ротовій порожнині з`являються виразки. Кішка чи кіт не можуть приймати їжу, тому що у них сильно запалюється та болить горло. Навіть при пальпації можна виявити їхню болючість.

Як правило, недуга при слабкому перебігу триває 10-14 днів. Літальні наслідки у дорослих особин трапляються рідко, а ось у кошенят смертність становить до 30%.

Хронічна форма кальцивірусної інфекції може тривати місяцями. Вона супроводжується виразками, кератитом, виразками шкіри, може закінчитися сліпотою. Іноді недуга вражає і центральну нервову систему. У кота тремтять лапи, його пересування стає некоординованим. Тварина страждає від постійних запорів та розладів травлення. Якщо інфекція вражає вагітну кішку, то потомство народжується мертвим.

Джерелами інфекції є тварини-вірусоносії. Вони заражають здорових побратимів не лише за прямого контакту. Вірус виділяється у повітря зі своїми витоками. Тому він легко передається повітряно-краплинним шляхом. Небезпека хвороби полягає в тому, що вірусоносій може бути довічним, а після одужання кішка ще кілька днів залишається небезпечною як джерело зараження.

Про терапію кальцивірусної інфекції

Як правило, у лікуванні захворювання застосовуються лише симптоматичні препарати. На ранньому етапі розвитку кальцівірусної інфекції протизапальними та десенсибілізуючими засобами служать синтетичні глюкокортикоїди. Це Преднізон, Дексаметазон, Преднізолон. Препарати зупиняють запальний процес та дегідратацію котячого організму. Для боротьби з останнім використовують внутрішньовенно розчин Рінгера.

Щоб запобігти розвитку вторинної бактеріальної інфекції, необхідно лікувати тварину засобами з групи пеніцилінів. Лікарі призначають захворілим тваринам Хлорамфенікол та Гентаміцин. Таке лікування доцільно поєднувати з муколітичними та відхаркувальними препаратами. Це Хімотрипсин, Ацетилцистеїн, Пертуссин.

Як допоміжна терапія застосовуються ін`єкції ціанокобаламіну (вітаміну В12) внутрішньом`язово або підшкірно.

В очі та ніс хворому коту закопують Керацид. Засіб є сильним і помітно покращує стан вихованця.

Основою його успішного лікування є повноцінне вітамінізоване харчування. Важливо ізолювати кішку в окреме приміщення, особливо якщо в будинку є інші тварини. Місце її перебування необхідно дезінфікувати та провітрювати. У профілактичних цілях потрібно суворо дотримуватися правил гігієни у догляді за хворим вихованцем.

Ветеринари попереджають нових власників котів і кішок про те, що головна і найефективніша профілактика кальцівірусної інфекції - вакцинація. Сьогодні на вітчизняному фармацевтичному ринку є якісні комплексні вакцини, що уберігають кішок від цього та інших не менш небезпечних недуг. Щеплення від кальцівірусної інфекції кошеняті можна зробити вже за три місяці з ревакцинацією через 3 тижні.